середа, 28 жовтня 2015 р.

Пошукова робота

ЧЕРВОНА КОСА - 33

Місце записум. Лохвиця 
                             Лохвицький район
                           Полтавська область
Дата запису:  10. 06. 08р.
Ким записано: пошуковий загін «Память»
                     загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
                    м.Червонозаводське
                   Лохвицького району
                   Полтавської області
                   Керівник загону: Телюк Лариса Андріївна.
 

                     Питання.
    
1. Чи пам’ятаєте Ви, що був голод у 1932-1933роках?
- Звичайно, памятаю і добре памятаю. Памятаю ли-
  пяники, маторженики- все, чим користувалися люди,
  втративши зерно, втративши будь-які пожитки ма-
  теріальні.

2. Які, на вашу думку, могли бути причини голоду:  не-
    врожай, засуха,  податки чи забирала урожай  влада?
-Урожай був самий звичайний. Все вирощене під мітьолочку,
під віничок забрала держава, в повному розумінні слова. Це
кожний знає- той, хто свідоме життя прожив у 32-33роках.

3. Якщо відбирали у людей вирощене в полі, городі, то хто це   робив?
-Були спеціально організовані бригади. Бригади були в основ-           ному  організовані з молоді, з комсомолу. І ці бригади хо-
       ли, заходили в кожну хату, до речі,не один раз, а кілька ра-
 зів і забирали , ніби… У самих бідних людей забирали і гово-
 рили, що це ви переховуєте хліб куркулів. Оце така була про-
 ведена ідеологічна робота.

 4. Чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про     
      приховування зерна?
 
-Цього не знаю. Не знаю…

5.  Чи застосовувалися до людей покарання, побиття, арешти?
- Люди ховали так, щоб ніхто не бачив, коли вони ховають,
і щоб  ніхто не знав, де ховають. Мені розказував   один із 
Яшників чоловік, що вони зібрали урожай, викопали в полі яму,
засипали в оцю яму зерно і потім засіяли цю яму озиминою,
вірніше зерном. Озимина підросла, і ніхто не знав, де ця яма.
А коли був голод, то десь уночі поїхали,  викопали та й це
зерно забрали і в звязку з цим якось вони вижили.

6, Чи мали зброю ті, що ходили відбирати хліб у людей?
- Цього не знаю.

7.Як люди боронилися?
- Чи була боротьба?... По- моєму, ніякої боротьби не було.
Люди боялися,  були перелякані.

8. Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів,
    овочів?
-Звичайно, що можна, і ховали, і тому і вижили, якщо хо-
        вали. Я ж тобі розказував, як мій дід Лука заховав у сараї
       зерно. А потім у нього була корівка. Потім оцю яму заклав сі-
        ном, і коли прийшли до нього шукати зерно… З щупами ходи-
        ли, ходили,  ходили, ходили, а потім зайшли в сарай і кажуть:
       «Ти, мабуть, заховав під сіном». Каже: «Ніде нічого я не
       ховав. Якщо будете сіно викидать із сарая, то тоді його
        візьміть і покладіть  так, як я складав.» І вони відмовилися,
        в зв’язку з цим хліб зберігся. Дід Лука тоді ще допомагав.
        Тітка Оришка приїхала з Миколою маленьким, то дякуючи               
        тому, що у діда Луки хліб зберігся, то вони якось вижили.
    9. Забирали   лише продукти харчування чи й інші речі –                     
        одяг,рушники,  худобу тощо?
      -Одягу не забирали, такого не було, не знаю. Такого я не  па-
       мятаю,  може де…

    10. Що таке закон про « пять колосків»?  Чи чули ви про
     
          нього?
          -Закон про « пять колосків»- це був такий закон, що нігде
          нічого не бери. От. Були спеціально обїздчики. Мені розказу-
           вав Іван Макарович із Луценок . Були обїздчики , які обїзд-
           жали    поля, де виростало жито, пшениця  і тільки  когось
           там  заставали, били батогами.  Це був такий факт. І суди-
           ли. Був закон, що судили за пять колосків.

   11.  Хто охороняв поле,  колгоспні комори?
           -Охороняли поле спеціально  призначені люди. Охороняли.
            До речі, не знаю -чи з зброєю були вони. Цього я не знаю.
           А що батоги були і батогами пороли так, шо ледве витриму-
            вали  люди. В основному це дітвора в поле ходила збирать.

  12.  Чи люди хотіли добровільно іти в колгосп?
          -По-моєму, десь отам у двадцять девятому році організува-
          ли були сози. Забрали вони і коней, і козлів у колгоспи, позво-
          зили навіть і курей, качок. Навіть отаке було. А потім, коли
          було послаблення, почали люди виходити із колгоспу. А по –
          тім знову заставили, щоб ішли в колгосп.Так  шо добровільно
          ніхто туди не йшов. Створили такі умови, що люди змушені
          були йти, щоб якось остаться живими.

  13.  Коли почали люди помирати з голоду?
         -Десь у кінці 32-33-го року.       
         Взимку?
         -Весною найбільше мерли.Ось тут, де оце Кукліч жив, там
          жив Шамкало Іван Карпович, до речі,він був учитель.Умер
          з голоду.Це факт. Тепер. У Свиридівку приїздив Петровсь-
          кий, по-моєму, Іван Григорович чи Григорій Іванович. І коли
          він приїхав, то прийшли жіночки, чоловіки стояли за жіноч-
          ками, от, і кидали йому оці липяники, маторженики, розка-
          зували,чим вони годують дітей. І з дітьми поприходили.Він
          відповідав тільки такими словами:Пишіть "Лубни, вагон
          Петровського. Чоловіки стояли за жінками і участі ніякої
          не приймали. Почекай. А приїхав на завод, цукровий, завод,
          Червонозаводське, то він дозволив видать жом людям, щоб

          вони не вмирали з голоду. Це була робота Петровського. І
          ще коли він виїхав із Свиридівки, то він прислав у дитячий
           садок мішок муки, це факт. Фактичний матеріал.

  14. Що було з малими сиротами? Чи ними опікувалась  держа-    
         ва?
           З сиротами? Були організовані патронати. Батьки померли,
           дітки остались, це були організовані патронати, до речі,
           отут був будинок Дзері (ти  не памятаєш), де оце побудо-
           ване, де зараз Гадомська живе і де живе Капелюха. Отам
           був будинок, куди звезли дітей-сиріт, і їм привозили, ма –
           буть, по 100 чи 200 грам хліба, воду привозили, і ото  їх так                                           .          рятували від смерті

  15.  Хто не голодував у селі і чому?
          Хіба, може,ті, що десь заховали… Хтозна, цього я не знаю.
          Чи були такі, чи ні, а людоїдство-це було. У Яхниках дівчинку
           зїли. Якась там жінка зїла дівчинку.Три чи чотири роки
          було їй, цій дівчинці в Яхниках. Це факт.Це історичний факт,
           І яхничани це знають.

  16.Чи допомагали люди одне одному у виживанні від голоду,
         чи ділились продуктами?
         Це натура, по-моєму, українська. Хто чим  міг, той і ділився.
          Я так думаю.

  17.  Що споживали в їжу з рослин, ягід, коріння?
         Лобода, тепер спичаки ці, очерет, от спичаки їли. Тепер, яли-
          ця, це в ліску там була, то рвали ту ялицю. Тепер, листя липи
          їли, акацію- квіти їли, щоб вижити
.
 18. Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу?
           Я тобі скажу, що мисливці ворон стріляли і їли, це точно.
           Був тут Карпов, робив рогатку, потім отут на цегельні він
            з глини робив шарики.Так випікали. Ходив по ліску, стріляв.
            Не знаю, чи він що-небудь убивав. Бачив,що стріляв. Це точ-
            но.


 19. Чи можна було щось купити у місті, чи виміняти?
            Були організовані Торгсіни.Такий Торгсін був у Ромнах. У
            Торгсіні за золоті речі та срібні речі видавали не знаю по
            скільки грам крупів, печений хліб.Ті, в кого було золото і в
            кого були срібні речі, їздили туди. До речі, і моя мати їз-
            дила туди. Десь у Галі був золотий хрестик ( подарували
            там куми), одвезла його в Торгсін туди у Ромни. Там ото
            щось муки трохи привезла була. Це факт був.Були органі-
            зовані Торгсіни, і мета у Торгсінів була вибрати все золото,
            всі золоті речі, які були у людей.

 20. Чи був голод у містах?
           Звичайно. Та сама система. Все забиралося- чи то село, чи
            хутір, чи місто.

 21. Де і хто хоронив померлих від голоду?
              Та хоронили. Загальна яма. Одвозили їх.

 22. Чи платили тим, хто займався похованням померлих?
              Платили? Та хто їм платив би?

 23. Чи  відомі у Вашому селі місця захоронення людей від голо-
        ду?
              Цього я не знаю.

 24. Кого Ви вважаєте винним у загибелі багатьх людей?
             Достатньо сказать те, чим хвастався Сталін. Чим він
             хвастався? Він хвастався тим, що десять мільйонів зробив
              куркулями, розкуркулив і повисилав на Соловки. Ще куди
              там повиселяв- в Сибір повиселяв. В першу чергу це була
             комуністична партія. Мета була яка? Знищити село, зни-
             щить Україну.Це єдина була мета-знищить Україну. Це
              історія України така-було козацтво, була боротьба за во-
              лю, була боротьба за самостійність.І, щоб послабити Ук-
              раїну, винищена була інтелігенція. 80% інтелігенції було
              знищено по ГУЛАГах, а потім село було знищене, господи
              їх було знищено.
                       Колись їх спочатку називали культурними господаря-

               ми, а потім оголосили їх куркулями, розкуркулили, позаби-
               рали все вони.Достатньо взять ось таке село, як Бодаква.
               У тридцять четвертому році матір забрали у Бодакву,
               Щоб вона збирала буряк. Буряк був посіяний, а нікому було
               збирать, бо село вимерло. Мати казала, що стояли пусті
               хати. І мати там ото збирала буряк, потім її попросили,
              щоб вона тим, що збирали буряк, варила їсти, а половина
              Бодакви була пустою.Я не знаю, чому нікого в Бодакві не
              знайшлось з сучасної інтелігенції, яка б  розкрила цей голод
               у Бодакві. Треба у Бодакву поїхать. По-моєму, там є ста-
               рожили, вони б розказали, що робилося у Бодакві під час
              голоду.Вимерло село, наполовину вимерло. Це факт.
                     
                                 Зі слів Мясоїда  Андрія Микитовича,
                                 1925   року   народження,  записано.     


        

Немає коментарів:

Дописати коментар