Блог Телюк Лариси Андріївни

Відомі фізики - наші земляки.

Засядько Олександр Дмитрович (1779-1838)— перший «ракетний генерал». Народився в с. Лютеньці Гадяцького повіту.

Конструктор декількох типів бойових порохових ракет, ракетного пускового станка. Він розробив пороховий млин, за допомогою якого вдавалося запобігати вибухам у процесі виготовлення пороху; експериментував над артилерійськими гарматами: наприклад, винайшов калібромір та лафет з гарматою для застосування під час оборони фортець; проводив експерименти з гарматами, що були відлиті у глиняні форми та опоки (ящики без дна та верха для виготовлення ливарної форми): намагався визначити, які метали є найбільш придатними для справи, а також вирішити проблему межі допустимості багаторазового переливання старих гармат за умови зберігання необхідних якостей металу; сконструював переносну машину для пересування гармат найбільшого калібру та „різноманітних важких речей, набагато більших” та ін.

Борисов Петро Іванович (1800-1854) —

один з перших полтавських учених-дослідників неба. Брати Петро та Андрій Борисови народилися в с. Решетилівка Слобідсько-Української губернії (нині Полтавської області). Були активними учасниками декабристського руху. Засуджені до довічної каторги, вислані на поселення до Сибіру. Там чи не найпершими серед декабристів розпочали займатися природничо-дослідницькою діяльністю. Стали авторами низки праць з орнітології, інсектології, метеорології, з питань руху планет.

Кисенко Михайло Семенович (1906-1941)—

талановитий інженер. Уродженець с. Яблунівка (Гапонівка) Лохвицького повіту.

М.С.Кисенко — автор низки наукових праць з експериментальних досліджень, що стосувалися обтікання різних моделей потоком повітря, який рухався із надзвуковою швидкістю (близько п’ятидесяти).Він брав участь у створенні мінометної установки БМ-13 («катюша»). Останньою працею М.С.Кисенка стала участь у створенні нового типу спеціальних боєприпасів. Загинув на фронті під час випробувань у військах нової мінометної зброї.

Кованько Олександр Матвійович (1856-1919) —

один з фундаторів військового повітроплавання, ініціатор будівництва аеростатів і дирижаблів, активний учасник періоду становлення авіаційної справи.

Родовід Кованька О.М. — з Полтавщини. Про це свідчать архівні документи, а також назви деяких населених пунктів поблизу міста: Кованчик, Кованьківка та ін.

Котельников Гліб Євгенович (1872-1944) —

конструктор першого у світі авіаційного ранцевого парашуту. Генеалогія винахідника тісно пов’язана з Полтавою. Вперше приїхав до Полтави в 1889 р. у зв’язку з призначенням батька Є.Г. Котельникова. Навчався, як і молодший брат Євген, у 1-й Полтавській чоловічій гімназії (1889-1890), Полтавському Петровському кадетському корпусі, був вільнонайманим 33-го Єлецького піхотного полку в Полтаві, потім поїхав до Києва для навчання у військовому училищіНаприкінці 1890-х – на початку 1900-х рр. майбутній винахідник працював у Полтавському губернському акцизному управлінні.

Крім ранцевого парашуту Г.Є.Котельников мав у своєму винахідницькому арсеналі й інші проекти. Наприклад, новий тип повітряного гвинта з лопатями особливої форми — так званий „крильчастий пропеллер”, гарматний парашут, корзиновий парашут для прив’язних аеростатів з куполом діаметром близько 12 метрів та ін.

Остроградський Михайло Васильович (1801-1862)

— видатний математик, механік ХІХ ст. Народився в с. Пашенна Кобеляцького повіту. Одним з перших серед вітчизняних учених займався проблемами небесної механіки, внутрішньої балістики.

Видатний фізик, секретар Паризької АН Араго та відомий французький математик Пуассон підкреслювали, що М.В. Остроградський оволодів „найбільш загальними методами, якими в останній час збагатилася небесна механіка” та „спростив їхнє викладення”.

За оцінкою істориків науки і техніки, на тогочасному етапі розвитку теоретичної балістики М.В. Остроградський був першим, хто слідом за Пуассоном зробив внесок у розв’язання питань у цій галузі, приступивши до здійснення програми теоретичних, а пізніше — експериментальних досліджень. Він узагальнив висновки Пуассона, спростив рівняння, що описували поступальний рух снарядів і т.д.

Георгій Степанович Писаренко —

видатний учений у галузі механіки, міцності в машинобудуванні, академік НАН України, доктор технічних наук, професор.

Народився на хуторі Скрильники Кобеляцького повіту на Полтавщині.

1936 року з відзнакою закінчив суднобудівний факультет Горківського індустріального інституту. В лютому 1941 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1939 р. працював і Інституті будівельної механіки (нині — Інститут механіки ім. С. П. Тимошенка) АН УРСР. У 1948 р. Г. С. Писаренко захистив докторську дисертацію на тему «Вимушені коливання пружних систем з урахуванням розсіяння енергії в матеріалі». Подальша наукова і науково-організаційна діяльність ученого присвячена розвитку нового наукового напрямку в механіці — міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах експлуатації, в умовах космічного польоту зокрема.

Побєдоносцев Юрій Олександрович (1907-1972)—

відомий учений-ракетник, соратник фундатора практичної космонавтики в СРСР С.П.Корольова. Його наукова, інженерна діяльність стала вагомим внеском у становлення і розвиток авіаційної, ракетної, космічної техніки в 1920-1950-і рр. Він брав участь у роботах над ракетою «ГИРД-09», мінометною установкою БМ-13 («катюша»), працював над ракетними снарядами до неї, провів перші випробування ППРД у польоті та ін.

У першій половині 1920-х років Ю. Побєдоносцев мешкав із родиною в Полтаві. У 1922-1924 роках був учнем Полтавської Індустріальної професійно-технічної школи, гуртківцем М.А.Комарницького. Працював у авторемонтних майстернях в Полтаві, опановував слюсарну і столярну справу, захоплювався радіосправою, набував спеціального досвіду, працюючи під час літніх канікул (до вересня 1924 р.) черговим по електростанції. Саме у Полтаві розпочав свою діяльність з будування та проектування планерів.

Іван Микитович Францевич (1905-1985) —

відомий учений у галузі матеріалознавства. Народився 1905 року у Полтаві. Після закінчення семирічної школи та професійно-технічної школи у 1922-1924 рр. працював помічником слюсаря на Полтавському паровозоремонтному заводі. Випускник Харківського Інституту Народної освіти (тепер — Харківський державний університет). Захистив кандидатську дисертацію та тему « Фізико-хімічні властивості сталей при високих температурах» (1933 р.).Цього ж року побачила світ його монографія «Деформації сталей при спільній тепловій і механічній обробці та фізико-механічні властивості їх при високих температурах». Значення цих робіт було таким, що наступного року 29-річному І. Францевичу було присвоєне звання професора фізичної хімії, він був обраний членом-кореспондентом Української АН. З 1939 р. І.Францевич виконував обов’язки заступника директора з наукової роботи та керівника відділу фізикохімії металургійних процесів новоствореного Інституту чорної металургії АН України, був консультатном — металознавцем Інституту електрозварювання ім. Патона У роки війни 1941-1945 рр. та повоєнний період займався дослідженнями у галузі порошкової металургії.

Челомей Володимир Миколайович (1914-1984)—

конструктор ракетно-космічної техніки. Народився у Польщі. Але з раннього дитинства мешкав з родиною в Полтаві. Сусідував і товаришував з представниками полтавської гілки нащадків О.С.Пушкіна та М.В. Гоголя Данилевськими. Вважав Полтаву своєю малою батьківщиною.

Вважається, що дев’ять з десяти тих виробів, які були розроблені колективом підприємства під керівництвом В.М. Челомея, не мають аналогів у світі. До таких розробок належать перші маневруючи супутники Землі «Політ», перші супутники-наукові лабораторії «Протон», ракети-носії «Протон», «Космос-1267», орбітальні станції «Салют-2,-3,-5» та ін.

Про сім'ю, у якій 17 лютого 1845 р. (скрізь стар. ст.) народився видатний український електротехнік і винахідник трамвая Федір Аполонович Піроцький, наразі бракує точних записів. Приналежність сім'ї до небагатого поміщицького роду питомих військових Лохвицького повіту Полтавської губернії підказує, що родина винахідника походить від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку. Таку старшину в 1785 р., після остаточної ліквідації української державності указом Катерини II, було прирівняно до російського поміщицтва. Внаслідок цього утворився майже 100-тисячний прошарок питомих військових українських поміщиків. Федір Піроцький здобув освіту в Константинівському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі та Михайлівській артилерійській академії. У 1871 році дістав направлення у відділ технічних звітів і кошторисів ГАУ в Петербурзі.

Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей)

Один з піонерів розробки основ космонавтики. Механік і винахідник, автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір, автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних подорожей. Існує версія , що він прожив усе життя під чужим ім'ям. Справжнє його ім'я – Олександр Ігнатійович Шаргей і народився він не в Сибіру, а на Україні, у ПолтавіЩе в 1919 р. розглянув основні питання космонавтики, виклавши їх у творі «Тим, хто буде читати, щоб будувати». Він запропонував використовувати як паливо космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів, зокрема – бороводород.. Це загадкова людина, сибіряком його називали тільки тому, що саме в центрі Сибіру (у Новосибірську) у 1929 р. вийшов у світ твір за назвою «Завоювання міжпланетних просторів». У ній вивів, незалежно від Ціолковського, формулу польоту ракети. Із середини 1930-х років працював у московських проектно-конструкторських організаціях, зіграв помітну роль у елеваторобудуванні й інших областях техніки. Загинув під Калугою. Реабілітований у 1970 р.